Іспанський алфавіт з українською транскрипцією

Іспанський алфавіт містить 29 літер, серед яких K та W зустрічаються лише в словах іншомовного походження. Зверніть увагу на слова, що починаються на буквосполучення Сh, Ll та букву Ñ: у словниках вони завжди стоять після слів на C, L та N.

Наголос підпорядковується наступним правилам:

– більшість слів, що закінчуються на голосну, N або S, мають-наголос на передостанньому складі;

– більшість слів, що закінчуються на приголосну, крім N або S, мають наголос на останньому складі;

– знак наголосу в іспанських словах ставиться, щоб розрізняти слова, однакові за написанням, але різні за значенням, наприклад: si (якщо) – sí (так);

– голосні A, E, O – “сильні”, а голосні I, U – “слабкі”.

Якщо дві “сильні” голосні стоять поруч, то вони вимовляються кожна окремо, наприклад: teatro – театро .
Якщо поруч стоять “слабкі” голосні, тоді наголос падає на другу з них. Якщо поруч стоять “сильна” і “слабка” голосні, наголос падає на “сильну”.

Знаки запитання і оклику ставляться з обох сторін речення (на початку -перевернуті).

Дві крапки ставляться над літерою U, якщо вона стоїть після G, щоб вказати на те, що й U має вимовлятися.

Букви іспанського алфавіту	Вимова, транскрипція
A, a	«а»
B, b	«б» після m та n, на початку та в кінці слова;щось середнє між «б» та «в» в решті випадків
C, c	«с» перед «i» та «e»; в решті випадків – «к»
Ch, ch	«ч»
D, d	«д»; в кінці слова майже не вимовляється
E,e	«е»; у буквосполученнях «іе» та «уе» – як «є»
F,f	«ф»
G,g	«х» перед «і» та «е»; в решті випадків – як «ґ»
H,h	Ніколи не вимовляється
I,i	«і»;
J,j	«х»; у кінці слова майже не вимовляється
K,k	«к»
L,l	щось середнє між «л» та «ль»
Ll,ll	«й»
M,m	«м»; в кінці слова – як «н»
N,n	«н»; перед «b», «v», «p» – як «м»; перед «ch», «ll», «y» – як «нь»
Ñ,ñ	«нь»
O,o	«о»
P,p	«п»
Q,q	«к»
R,r	«р»; на початку слова, після «n», «l», у буквосполученні «rr» – як «рр»
S,s	«с»; перед дзвінкими приголосними – майже як «з»
T,t	«т»
U,u	«у», у буквосполученнях «que», «qui», «gui», «gue» – не вимовляється
V,v	за тими ж правилами, що літера «b»
W,w	«б»; у буквосполученнях з голосними – як «у»
X,x	«с» перед приголосними; у решті випадків – як «кс»
Y,y	«і»; у буквосполученнях з голосними – як «й»
Z,z	«с»