Часи в іспанській

Іспанська мова є однією з мов романської групи (латинь) і вважається однією з найпростіших і найлогічніших мов світу. Граматику іспанської можна охарактеризувати аналогічним чином. Щоб зрозуміти її і розібратися в ній, навчитися використовувати пережовані правила в мові, потрібно засвоїти головне правило: дієслово – найважливіша частина мови в іспанській мові і все інше крутиться навколо нього. А щоб потоваришувати з дієсловом, треба освоїти тимчасову систему, яка на перший погляд здається дуже складною та незрозумілою. Пропонуємо Вам коротку характеристику всієї часової системи, в якій освятимо основні моменти і постараємося розкласти все по поличках.

Загальна характеристика часової системи

В іспанській, як і українській, загалом існує 3 часу: минуле, сьогодення та майбутнє. Тільки всі ці часи виражаються різними тимчасовими формами, у вживанні кожної з яких потрібно розбиратися окремо.

Існує 4 способи: дійсний, наказовий, умовний і умовний. В українській їх 3 – немає умовного, яке називають «кошмаром» іспанського, і вивчення якого займає дуже багато часу. Загалом, для того щоб просто заговорити іспанською, не потрібно володіти всією часовою системою – достатньо буде лише кількох часів. Багатьма в мові зовсім не користуються, багатьма досить рідко, а вживання багатьох можна уникнути. Але краще бути знайомим з усім – так легше влитися в середу.

Всі дієслова в іспанському в початковій формі (інфінітив) закінчуються на -ar, -er, -ir, і від цього залежить їх форма (закінчення) у тому чи іншому часі. Також дієслова у всіх часах змінюються за особами та числами.

Часова система

*Часи, які насправді фактично не використовуються

Дійсний спосіб

Загалом, дійсний спосіб висловлює реальне в минулому, теперішньому та майбутньому часі дію. Тимчасових форм минулого часу, які використовуються на даний момент – 4, теперішнього часу – 1, майбутнього часу – 2. Вивчення часової системи завжди починається з теперішнього часу, тому ми почнемо з нього.

В даний час в іспанському – Presente, використовується для позначення події, що відбувається в даний момент часу, протягом тривалого періоду, має узагальнене значення, іноді використовується як минуле і майбутнє, часто використовується з певними індикаторами часу.

Вам також може бути цікаво: Розмовник іспанської мови для туристів.

Минулий час в іспанському виражається в 5 тимчасових формах, 1 з яких – Pretérito Anterior вважається застарілою і зовсім не використовується в мові. Pretérito Perfecto використовується для позначення дії, що відбулася в минулому, але що має зв’язок з теперішнім часом (сьогодні я прокинулася о 10: я вже прокинулася, але сьогодні ще не закінчився). Pretérito Imperfecto виражає тривалу, незавершену дію, що повторюється в минулому, так би мовити, відповідає на запитання, що робив? що робила? (влітку я прокидалася о 10 – щодня я прокидалася о 10, це повторювалося). Pretérito Indefinido використовується для позначення минулого події, яке було завершено в минулому, так би мовити, відповідає на запитання що зробив? що зробила? (вчора я прокинулася о 10 – я одного разу взяла і прокинулася о 10). Pretérito Pluscuamperfecto вказує на дію, яка сталася до якоїсь іншої дії, її ще називають попереднім часом (я прокинулася до того, як ти пішов на роботу – я одразу прокинулася, а потім ти пішов на роботу).

Майбутній час в іспанському виражається 2 тимчасовими формами, але варто пам’ятати про те, що воно часто виражається іншими способами, різними граматичними конструкціями та сьогоденням. У нас є окрема стаття на тему майбутнього часу, радимо з нею ознайомитись😊 Якщо говорити коротко, то Futuro Simple виражає простий майбутній час або ймовірність чогось (завтра я прокинуся о 10-й, або Марія, ймовірно, спить). Futuro Compuesto позначає дію, яка станеться до якогось моменту в майбутньому або ймовірне майбутнє в минулому (так-так, звучить складно) (я вже прокинуся до того моменту, коли ти підеш на роботу, або Марія, ймовірно, вже прокинулася).

НАКАЗОВИЙ СПОСІБ

З наказовим способом все дуже просто – воно висловлює наказ, прохання, наказ щось зробити або навпаки не робити. Ось ствердний наказовий спосіб – Imperativo Afirmativo передає спонукання до якоїсь дії (прокинься завтра о 8), а Imperativo Negativo навпаки, означає повеління щось не робити (не прокидайся завтра пізно).

УМОВНЕ НАХИЛЕННЯ

Умовне нахилення займає особливе місце в граматиці іспанської мови. Цей момент дуже складний та незрозумілий для багатьох – в українській мові такого явища немає. Ті, хто починає його вивчати, стикаються з багатьма труднощами та проблемами. Але насправді, якщо вловити суть та логіку умовного способу, все здається не таким страшним.

Цей спосіб висловлює бажану, ймовірну, сумнівну, можливу, необхідну і так далі дію. Одним словом, нереальне. Порівняйте: завтра я прокинуся о 9-00 (я точно знаю, що стану завтра в 9-00) і я хочу, щоб ти прокинувся завтра о 8-00 (ти ще не вирішив, о котрій завтра прокинешся і тобі це наказують). Часто якщо у реченні звучить «щоб», то після нього вживається дієслово у умовному часі. Також цей спосіб використовується в основному в складних реченнях (які бувають різних типів), в придатковій частині.

Умовне нахилення виражається 4 основними тимчасовими формами, з кожної з яких варто розбиратися окремо, як і весь спосіб в цілому розбирати «по шматочках». Ми просто не зможемо вмістити всю інформацію в одну статтю😊

УМОВНИЙ СПОСІБ

Умовний спосіб в іспанському аналогічно українській «зробив би», «сказав би» і так далі. Тобто. умовне спосіб висловлює нереальне вплив, що можливе лише за певних умов у минулому, теперішньому та майбутньому часу.

Умовний спосіб досить просто і зрозуміло, але … В іспанському існує таке поняття як умовні пропозиції, які бувають 3-х типів (за фактом 4-х), при вивченні яких у голові виникають певні труднощі.

Вивчення дієслова, тимчасової системи іспанської мови присвячується дуже багато часу, і в 1 статті неможливо висвітлити всю інформацію. При вивченні часів в іспанському важливо приділити достатньо уваги кожному способу, кожній тимчасовій формі окремо. Важливо багато практикуватися, тренуватися, спілкуватися, щоб не просто володіти правилами граматики, а запровадити їх у мову. Почати говорити так, щоб не замислюватись про використання того чи іншого часу.